Як створена наша планета?

              Егоїстична молодь

У газеті «Де Фолькскрант» розповідаєть­ся, що молоді люди в Нідерландах вважа­ють «своїх однолітків зіпсованими». Сучас­ну молодь, на їхню думку, «надто часто заохочують бути задоволеною собою, і через це вона мало зважає на почуття інших». Як зазначається в газеті, приблизно 2 з 3 опи­таних віком від 16 до 24 років переконані, «що молодь має лише права і жодних обо­в’язків». Майже всі помітили, що «сучасні молоді люди багато вимагають… але навіть не задумуються, як можна допомогти су­спільству».

            Приготування їжі об‘єднує сім‘ю

Щоб батьки і діти проводили більше часу разом, директор однієї з японських шкіл за­пропонував учням раз на місяць готувати собі їжу до школи. Цю ідею підхопили сотні шкіл по всій Японії. «Від дітей не вимага­ється, щоб вони все готували самі,— по­яснює японська газета “Асахі Шімбун”.— Школярам дають різні завдання відповідно до їхнього віку. Учням молодших класів батьки допомагають складати меню та ку­пувати продукти… А учні старших класів мусять самі скласти збалансоване меню». Чи це принесло якісь позитивні результа­ти? Так. Газета зазначає: «Вчителі поміти­ли, що учні навчились ліпше готувати, мар­нують менше їжі і мають про що поговорити з батьками». Крім того, діти стали «більше цінувати те, що роблять для них батьки».

            Генеральне прибирання на Південному полюсі

  Минулого року в рамках спеціальної еколо­гічної програми було організовано генеральне прибирання Антарктиди. Російські полярники вивезли звідти 360 тонн сміття, яке накопи­чилося біля дослідницьких станцій на Пів­денному полюсі. Це були невикористані буд­матеріали, порожні контейнери з-під палива і поламана техніка. «Згідно з протоколом екологічного захисту найпівденнішої точки землі, кожна країна му­сить сама прибирати своє сміття,— сказано в російському журналі “Ітогі”.— Найретельніше це виконує Японія».

■  Нещодавнє вивчення «виявило, що 6 з 10 британців вважають релігію причи­ною розбрату в суспільстві» («КЕТОЛІК  ГЕРАЛД», ВЕЛИКОБРИТАНІЯ).

      ■ У Португалії відкрито найбільшу у сві­ті фотогальванічну станцію. Територія, площею 250 гектарів, вкрита сонячними панелями. Ця станція зможе забезпечити електрикою приблизно ЗО 000 будинків («ПАІС», ІСПАНІЯ).

     ■ Щороку у світі передчасно гине 900 000 підлітків, тобто понад 2000 кож­ного дня. Найчастіше вони гинуть через дорожньо-транспортні пригоди, утоплення або пожежі («вельт», Німеччина).

     ■ «Хоча загальний рівень вирубки лісів за останні роки зменшився, по світі й далі щодня зникає приблизно [200 квадратних кілометрів] лісу» (ПРОДОВОЛЬЧА ТА СІЛЬ­СЬКОГОСПОДАРСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 00Н, ІТАЛІЯ).

     ■ У січні 2009 року втопилося п’ять піратів, котрі, згідно з повідомленнями, щойно отримали викуп за Саудівській наф­товий танкер у сумі трьох мільйонів до­ларів США. Тіло одного з них викинуло на берег, і в його кишені знайшли пластиковий пакет із 153 тисячами доларів (АССОШІЕЙТЕД ПРЕСС, СОМАЛІ).

     ■ Інженери та конструктори літа­ків захоплюються безшумним польотом сови. «Жоден інший птах не літає настільки тихо»,— сказано на веб-сайті «Нешнл джіогрефік». У чому секрет без­звучного польоту сови?

        Поміркуйте. Повітря, проходячи повз пір’я більшості птахів, створює турбулентність, тому під час польоту чути шум. Але в сови все зовсім інакше. По краях махових пір’їн сови є своєрідні торочки. Вони приглушують звукові хвилі, що виникають внаслідок руху повітря над крилом, коли птах зма­хує ним вниз. Крім того, пухове пір’я, яке вкриває різні части­ни тіла сови, поглинає решту звуку.

Конструктори літаків мріють розгадати таємницю тихого польоту сови, аби створити безшумні літаки. Якби існували такі літаки, аеропорти з суворим обмеженням шуму дозволя­ли б їм злітати та приземлятися навіть пізно вночі та рано-вранці. Над деякими ідеями інженери працюють вже тепер. «Ми щойно почали впроваджувати в життя певні задумки»,— каже Джеффрі Лілей, заслужений професор аеронавтики у від­ставці з Саутгемптонського університету (Англія). На його думку, минуть десятиліття, перш ніж буде створений безшум­ний літак.

        Як ви вважаєте: чи пір‘я сови, яке поглинає звук, з‘явило­ся випадково, чи внаслідок задуму?

Страшна потвора, несподівано виринувши з моря, навалюється на човен і стягує моря­ків у темну глибочінь. Така історія лягла в основу багатьох легенд, які дійшли до нас з минулих століть. Але чи морські велетні насправді існують?

ЯКОСЬ 2007 року в морі Росса, що в Антарктиці, рибалки випадково спіймали колосального кальмара (колосальний). Він ра­зом зі щупальцями був приблизно 10 метрів завдовжки і важив близько 500 кілограмів. Щоправда, науковці вва­жають, що цей вид кальмара може сягати і більших роз­мірів.

Ще одним морським велетнем є гігантський кальмар (гігантський). Він схожий на торпеду, має очі, величиною з людську голо­ву, та дзьоб немов у папуги, котрим може перекусити мета­левий кабель. У цього кальмара вісім кінцівок з рядами присосок та два довгих щупальця, якими він підносить до свого рота поживу. Гігантський кальмар здатен рухатися під водою зі швидкістю ЗО кілометрів за годину і навіть вистрибувати з води.

Таких кальмарів бачили протягом мину­лого століття менш як 50 разів, і їх ніколи не вивчали в дикій природі.

Могутні кити

А втім, колосальні та гігантські кальма­ри є тільки здобиччю для значно більшої морської тварини — кашалота (кашалот). Він виро­стає до 20 метрів завдовжки, і його вага сягає до 50 тонн. Лише один зуб кашало­та важить приблизно 900 грамів. У шлунку цих загиблих тварин знаходили частини гі­гантського кальмара, а на їхніх величез­них головах — шрами від присосок кальма­рів. Це показує, що кальмари, перш ніж потрапити в шлунок кашалотів, вели запе­клу боротьбу. У 1965 році команда радян­ських китоловів розповідала, що бачила би­тву між гігантським кальмаром і 40-тонним кашалотом. Жоден з них не залишився жи­вим. Задушений кашалот сплив на поверх­ню води, і в його шлунку знайшли голову кальмара.

Однак навіть цих двох морських гігантів перевершує в розмірах синій кит (Синій кит), найбіль­ший у світі ссавець. Відомо, що в Антаркти­ці спіймали найдовшу самку синього кита, довжина якої була 33 метри. Синій кит може важити 150 тонн, а його язик — як дорослий слон. Новонароджене китеня має вагу три тонни та довжину 7—8 метрів. У 1960-х ро­ках цей морський велетень через пожадли­вість браконьєрів став зникати. Нині синій кит опинився на межі вимирання.

Люті та ніжні

Маючи 3000 гострих зубів, велика біла акула (велика біла акула), мабуть, є найстрашнішою серед м’я­соїдних риб. За деякими повідомленнями, одна з цих акул мала аж 7 метрів довжини і важила 3200 кілограмів. У великої білої аку­ли надзвичайно гострий нюх, вона може від­чути навіть краплю крові у 100 літрах води.

А от китова акула (китаова акула) — найбільша риба се­ред тих, які існують сьогодні. В середньому представники цього виду сягають 7,5 метра завдовжки, але бувають і вдвічі довші. Ця акула може відкрити рота на 1,4 метра і лег­ко проковтнути людину. Проте вона доволі ніжна і харчується лише планктоном та крихітними рибками.

«Незвичайна травна система китової аку­ли,— сказано в журналі “Нешнл джіоґрефік”,— підходить для велетенської риби, яка проковтнула біблійного пророка Йону». Коли китові акули «випадково ковтають величезні предмети, які погано перетравлюються, то відригують їх цілими, майже не завдавши шкоди» (Йони 2:1; 2:11).

Сором’язливі велетні

До морських гігантів належать і велетен­ські восьминоги (велетенський), які в середньому важать 250 кілограмів. Колись їх називали морськи­ми дияволами, бо думали, ніби вони за­топлюють кораблі. Насправді ж восьмино­ги дуже сором’язливі й шукають сховку під валунами або в щілинах підводних скель. У них є вісім кінцівок. Відстань між кінчика­ми розтягнутих щупалець може становити навіть 10 метрів. Крім того, восьминоги ма­ють найбільший серед безхребетних мозок. Тому це досить мудрі істоти, котрі спроможні виконувати різноманітні складні завдання, як-от вибиратися з лабіринту чи відкручува­ти кришку на банці.

Велетенські восьминоги, як і гігантські кальмари, здатні маскуватися, змінюючи колір. Вони пересуваються у воді завдяки своєрідному реактивному двигуну, а в разі загрози зникають, випустивши густу чор­нильну хмару. Восьминоги можуть навіть виповзати на короткий час з води і шукати поживу на березі.

Ось такі, чудові і недуже… велетні бороздять світовими океанами та морями!!! Бажаю Вам не зустрічатися із ними віч-на-віч… Всього найкращого!

■ Дзьоб кальмара є великою таємницею для науковців. Як може дзьоб, у якого така тверда структура, кріпитися до тіла без кісток? Адже він мав би зношуватися і впинатися в тіло тваринки.

Поміркуйте. Кінчик дзьоба у каль­мара дуже міцний, а основа — м’яка. Щільність тканини дзьоба, до складу яко­го входить хітин, вода і білок, від осно­ви до кінця поступово змінюється. Тому дзьоб не натирає тіла тваринки.

На думку професора Франка Зона з Ка­ліфорнійського університету, вивчення дзьоба кальмара може «підказати інже­нерам нові способи поєднання різних ма­теріалів». Наприклад, у виготовленні про­тезів кінцівок. Алі Мізерез з цього ж університету мріє «створити про­тез цілої кінцівки, який своєю структурою нагадував би дзьоб кальмара. З одного кінця протез був би м’який як хрящова ткани­на, а з другого – дуже міцний. Він не зношувався б і не натирав би тіло».

Як ви вважаєте: чи дзьоб кальма­ра, щільність тканини якого поступово змінюється від основи до кінця, з’явився випадково, чи внаслідок задуму?

ОСТАННІМ часом науковці виявили немало ці­кавих фактів про Всесвіт. Ми дізнались бага­то нового як про найменші частинки матерії, так і про безмежні космічні простори. А втім, і далі залишається безліч нерозгаданих таємниць. Наша земна домівка — це тільки крихітна частинка неосяжного Всесвіту. Все ж ми за­хоплюємось її складністю і красою: барви­стими квітами, неповторними краєвидами, яскравим пір’ям птахів, крильцями мете­ликів, багряним заходом сонця чи усміш­кою близької людини.

Багато хто бачить у Всесвіті достат­ньо доказів того, що існує розумна Першопричина. Вони кажуть, що фі­зичні закони відрегульовані з великою точністю, завдяки чому підтримується життя. Якби в ці закони впровадити на­віть найменші зміни, життя не існува­ло б. Проте довкола нас є велике розма­їття живих організмів.

Космолог Пол Дейвіс пише: «Здаєть­ся, що космос рухається і змінюється за чіткою схемою… У ньому немає випад­кового збігу подій, а всюди панує добре продумане поєднання складних матема­тичних законів». Чимало науковців по­годжуються з Дейвісом. Однак є й такі, що мають іншу думку.

Наприклад, Нобелівський лауреат фі­зик Стівен Вайнберг сказав: «Чим більше ми дізнаємось про Всесвіт, тим безцільні­шим він здається». Вайнберг також зазна­чив, що «іноді дещо в природі значно гарні­ше, ніж потрібно… Дуже важко повірити, що вся ця краса існує заради нашого блага». Отже, якщо Всесвіт функціонує за такими точно відрегульованими законами, то він му­сить мати мету! Правда?! І ми, люди, створені з певною ме­тою? Чи людство – це просто результат некерованих фізичних процесів?   Питання для роздумів…

Леви нападають на людей

Журнал «Африка джіоґрефік», який ви­ходить у Кейптауні, повідомляє, що між людьми і тваринами триває «непримиренна і часто жорстока боротьба». Це відбуваєть­ся внаслідок зросту населення в Африці та зменшення багатьох ареалів у дикій приро­ді. Зокрема леви почали «сприймати людей за потенційну здобич». З 1990 року лише в Танзанії леви кожен рік вбивають при­наймні 70 осіб. У журналі розповідається, що деякі леви полюють тільки на людей. Звірі «підстерігають їх біля входу в хати­ни, проломлюють солом’яні дахи та глино­битні стіни».

Унікальні зерносховища

Фахівці з Чиказького археологічного уні­верситету під час розкопок на півдні Єгипту знайшли сім стародавніх зерносховищ. Це найбільші зі знайдених у тій місцевості по­дібних споруд. Завдяки розкопаним непода­лік речовим пам’яткам археологи встано­вили, що ці зерносховища побудовані між 1630 та 1520 рр. до н. є. Саме тоді жив Мойсей. Ці сховища з невипаленої цегли мають округлу форму. їхній діаметр при­близно 6 метрів, а висота 7,5 метра. Припус­кають, що це були адміністративні центри, де зберігали харчі. Університет повідомив, що «там зберігали багаті врожаї збіжжя, зі­браного в долині річки Ніл. Збіжжя слугувало грішми і сприяло зміцненню влади фараонів». Тож можна сказати, що «зерно­сховища виконували роль свого роду бан­ків та складів їжі».

Папір, як залізо

Вчені Шведського королівського технологічного інституту винайшли метод виготовлення паперу з деревної целюлози, який дозволяє зберігати міцність природних волокон. Коли деревну масу виробляють традиційним методом, волокна це­люлози руйнуються, через що послаблюється міцність папе­ру. Проте шведським фахівцям вдалося розщепити структуру деревини ферментами і з допомогою ме­ханічних лопатей відділити у воді неушкоджені целюлозні волокна. Висихаючи, ці волокна пере­плітаються між собою й утворюють аркуші па­перу. Міцність на розрив такого паперу вища від чавуну і майже така ж, як будівельної сталі.

■  Всебічне дослідження коралів, з яких формуються рифи, показало, що через кліматичні зміни та людську ді­яльність майже третина з них «опини­лись на межі зникнення» («наука», США).

■  Після обстеження понад 2000 ді­тей у педіатричній лікарні Афін вияви­лось, що «65 відсотків з них мають проблеми з легенями через тютюно­вий дим, оскільки вдома один або двоє батьків палять» («катімеріні», Греція).

■  «Щораз дорожче життя, зростання цін на пальне, постійна загроза еконо­мічного спаду і часті стихійні лиха вка­зують на безпорадність сучасного сві­ту. Ми не маємо ні короткострокових, ні довгострокових програм для вирі­шення ЦИХ Проблем» (ЛУІС МАРІА ДЕ ПУЧ, ГОЛОВА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ РАДИ ЄВРОПИ).

■ У Польщі 17 відсотків хлопців і 18 відсотків дівчат до 15-літнього віку пробували вживати наркотики («ЖИТТЯ ВАРШАВИ», ПОЛЬЩА).

Подаю ІНФОРМАЦІЮ достовірну, за даними УОЗ ОДА та облсанепідстанції, з якою безпосередньо стикаюся кожного дня…

В Україні упродовж останнього тижня спостерігалася стабілізація ситуації щодо захворюваності на грип і гострі респіраторні вірусні інфекції у цілому по Україні та у десяти контрольних містах.

У Міністерстві охорони здоров’я, за відповідний період зафіксовано понад 1 млн. 400 тис. випадків захворювань. Динаміка за минулий тиждень засвідчила деяке уповільнення темпів поширення захворювань. Наприклад, 10 листопада за добу захворіли приблизно 90 тисяч чоловік, 11 листопада - приблизно 70 тис., 12 листопада – 61 тис., 13 листопада – 55 тис., 14 листопада – 38 тис., 15 листопада - 17 тис.

Зменшення кількості хворих у вихідні дні фахівці пояснюють традиційним зниженням кількості звернень у поліклініки. Зокрема, станом на 16.11.2009, за допомогою звернулися 36 тисяч хворих. На сьогодні епідпоріг не перевищений у 5 регіонах, повідомляє «УНІАН».

Крім того, карантинні заходи для школярів і дітей дошкільного віку дали позитивний результат: у більшості регіонів епідпоріг серед цих вікових груп не перевищений.

Днями в Мінохоронздоров’я України відбулася нарада з санітарними лікарями всіх областей України, де була вироблена тактика щодо подальшого застосування протиепідемічних заходів.

Разом з тим, заступник головного державного санітарного лікаря України Людмила Мухарська зазначила, що, за прогнозами епідеміологів, друга хвиля епідемії грипу A/H1N1 Каліфорнія можлива орієнтовно наприкінці 2009 р. – у січні 2010 р. Третю хвилю чекають восени 2010 р.

 Так, так… От Вам і життя… “Вчора пташиний грип”, “сьогодні - свинячий грип”, а ЗАВТРА?…

Нещодавно натрапив на цікавий сервіс який допомагає заробляти гроші в інтернеті - Блогун.ру. Досить приємний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс сайту допомагає швидко розібратися і знайти потрібну Вам інформацію про те, як легально, стабільно, немало… заробляти гроші. Мені цей варіант дуже сподобався, адже можна не виходячи із хати помаленьку заробляти на життя… Тим більше, якщо Ви шкільного віку чи студент, то вже менше будете залежними від батьків у матеріальному плані! Коротше кажучи, на форумі цього сайту обговорюються різні способи, напрямки заробітку в інтернеті!  Все, що потрібно для повноцінної роботи, - це зарєєструватися, писати пости, ТА ЗАРОБЛЯТИ! Сам спосіб є дуже перспективний!
8824c8a165a214ff36c7a4a77ff90bd3

ЗА ПІДРАХУНКАМИ вчених, щороку з лиця землі зника­ють тисячі видів. Чимало рос­лин і тварин, які колись займали великі території, знаходять нині прихисток у горах. Але через люд­ську діяльність та забруднення навіть там вони в небезпеці. Са­ме така невтішна ситуація з фло­рою і фауною склалася у Європі, найбільш заселеній частині нашої планети.

З метою захистити місцевий рослинний і тваринний світ у Пі­ренеях, горах між Францією та Іспанією, діє кілька національ­них парків. Тут відвідувачі ма­ють змогу ближче познайомитися з багатьма зникаючими видами. Запрошуємо і вас у коротку ман­дрівку по цих незайманих куточ­ках природи.

 Види, які борються за виживання:

Квіти. На висоті понад 1500 ме­трів ростуть найпрекрасніші в сві­ті дикорослі квіти. Вище верхньої межі лісу по гірських схилах роз­кинувся блакитний килим з рід­кісних видів тирличу (тирлич), а саме Gentiana clussi та Gentiana nivalis. Трохи нижче посеред буків видніються галявинки, вкриті зозули­ними черевичками (зозули­ні черевички) — квітка­ми, що опинилися під загрозою зникнення. Полюбуватися цими квітучими галявинами кожного року приїздять сотні відвідувачів. Аби ніхто не нищив чи не крав ці унікальні квіти, заповідник охо­роняється щоденно по 14 годин.

Метелики. На цих квітучих альпійських луках можна побачи­ти чимало барвистих метеликів. Поміж травою пурхає великий ме­телик аполлон (аполлон) з багряними цятками на крилах. А на малень­кі квіточки сідають блакитні, чер­воні, жовті метелики голуб’янки (голуб’янка). Трохи вище на гірських схилах трапляються метелики Vanessa cardui та кропив’янки.

Тварини. Колись на європей­ських просторах водилось бага­то видів великих ссавців. Але де­які з них через полювання майже щезли. Вовки, ведмеді, рисі (рись) зу­бри, сарни і гірські козли (гірський козел) тепер живуть лише на кількох гірських хребтах або далеко на півночі. Ці рідкісні мешканці піренейських заповідників є свого роду нагаду­ванням тих часів, коли тут жило безліч різноманітних тварин. Ці­каво, яке майбутнє чекає на позо­сталі види…

Це називається гарячі новини…

«Ось це - кубло…» - затинається адміністратор Тамара. Діти Полюховичів виглядали життєрадісними… Полюхович на порозі - діти радіють: тато прийшов…

Другий тиждень в Україні обговорюється «артеківська» тема. Тисячі інформаційних повідомлень, сотні сюжетів… Заголовки із словами: «педофіли», «зґвалтування», «Артек». Дитячий центр помалу відходить від шоку, намагаючись працювати в звичайному режимі. Днями стартувала нова зміна, заїхали більше 700 дітей.

Ґвалтування справді має місце

- Педофіли в Артеку - дурниця щонайповніша! Звісно, з погляду піар-технологій - це сильний удар, який тільки можна було завдати дитячому таборові. Від цього вже нереально відмитися. Хоча насправді таких речей тут не може статися, - стверджує керівник інформаційної служби Артеку Олена Мєх.

Діти цілодобово під контролем педагогів, а територія Артека охороняється.

- Система безпеки в усіх таборах відпрацьована за багато-багато років існування Артеку, - говорить Люція Файзієва, директор табору «Янтарний».

Крім того, в кожному загоні є мобільні телефони, подзвонивши, батьки можуть перевірити, чим зайняте чадо.

- Батьки дітей дзвонять, непокояться після скандалу?

- Відділ маркетингу говорить: дуже багато дзвінків. Я знаю, що у Бориса Валерійовича (Новожилова - гендиректора Артеку. - Авт.) телефон просто червоний. Працівники розповідають: дзвінків маса. Від батьків, від знайомих, від друзів. Усі питають: що у вас там? - каже Євген Баженов, голова профкому Артеку.

Працівники дитячого центру вважають скандал елементом передвиборної боротьби.

- Артек - марка, тому і вплели. Узяли б якусь «Кульбабу» - санаторій або табір, - напевно, не так би звучало. Слава богу, що більшість населення (серед тих, хто працює або пов`язаний з дитячим центром) не вірять в це, говорять, що це політичне замовлення виборчої кампанії, - вважає Баженов.

Після публікацій у пресі настрій працівників Артека впав «нижче плінтуса».

- Інформація, яка виливається в ЗМІ, починаючи із заяви колишньої дружини Полюховича, двох депутатів - Колесніченка й Омельченка, - і все решта: як помиї на голову. Це ще м’яко сказано, - зазначає Баженов.

- Є таке страшне слово - «геноцид». Таке відчуття, що зараз по відношенню до Артеку йде геноцид, щоб його знищити, - говорить Файзієва.

- Артек - це не місце, не стіни, не корпуси, це - люди. Це покоління «артеківців», які тут були, які приїжджають сюди, це маса батьків. Так просто не знищити це все, але відірвати землю можуть, - вважає вона.

Щодо «зґвалтування» директор «Янтарного» погоджується в одному:

- Зараз ґвалтують Артек! - обурюється вона.

Діти Полюховича виглядали такими життєрадісними

Біло-синій «Адалари» розташований на території дитячого центру.

Споруда 60-х років минулого століття. Перероблений з житлового будинку маленький відомчий готель. Неподалік подвір’я міліції.

Перший поверх, шостий номер. Саме тут влітку 2008 року зупинявся Дмитро Полюхович із своїми дітьми. Тележурналіст, який працює в Києві, приїхав до Гурзуфа збирати матеріал для журналу «Артек».

Три ліжка, холодильник, тумбочка, кілька стільців, санвузол… Номер не дуже.

Нібито в «Адалари» Полюхович з групою осіб задовольняв із своїми дітьми «статеву пристрасть неприродним способом».

- Ось подивіться, це - кубло… як це називається? - затинається, мабуть, боячись вимовити «кубло педофілів», адміністратор Тамара.

- …де нібито побували всі відомі українські депутати, священики та інші, - приходить на допомогу керівник інформслужби Артеку.

Ніякого підозрілого галасу з кімнати Полюховичів працівники готелю не чули. Хоча, говорять, вночі чути навіть те, як працює холодильник в номері сусідів.

- Звукоізоляції ніякої! - зазначає Тамара.

Хлопчик і дівчинка - діти Полюховича - тим літом були життєрадісними, згадують працівники готелю.

- Якби щось подібне відбувалося, діти, напевно, хоч якось зробили своє нещасне обличчя, - зауважує співробітниця готелю. - Живі, рухливі, особливо дівча. Вона - як дзига, моторна. Татусь намалюється на порозі, діти радіють: тато прийшов.

- Сказати, що вони забиті, бояться батька, - такого не було, - погоджується адміністратор Наталя.

Полюхович - «типовий ботанік»

Полюхович працював в Артеку на півставки редактором, раніше - вожатим.

Цікавимося: яким був Дмитро?

- Абсолютно нормальний чоловік. Любив поговорити, - згадують в «Адалари».

- Я особисто, пару разів зустрічаючись з ним, даючи інформацію про профспілкову організацію, запам`ятав його досить веселою, порядною, доброзичливою людиною. Він, як колишній «артеківець», любить Артек, - говорить голова профкому. - Якщо він справді щось таке робив (ґвалтував дітей), то хай це правоохоронні органи розслідують…

- Діма - людина енциклопедичних знань. Він знав про Артек абсолютно все, знав в Артеку кожен куточок. Типовий ботанік, - зазначає Мєх. - Безвідмовна людина, для нього паролем служило слово «Артек». Він дуже любив Артек, всім серцем горів за те, щоб в Артеку все було добре. Наскільки я його знаю, він - виключно порядна людина.

«Про генерального директора навіть заїкатися не хочу»

В Артеку не вірять, що їх гендиректор Борис Новожилов, заступник головного лікаря Генріх Рат, керівник геологічного гуртка Володимир Дунаєв і Дмитро Лепешев, який уже кілька років не є працівником табору, ґвалтували дітей Полюховича. Їх прізвища мати хлопчика і дівчинки, яка замолоду працювала в Артеку вожатою, називає в листі до нардепа, який «злили» в ЗМІ.

Поговорити з цими людьми нам не вдалося. Дунаєв, повідомили його колеги, під час нашого приїзду в Гурзуф був у слідчого, Новожилов вже кілька днів у лікарні в Києві, а немолодого Рата співробітники Артека вирішили не турбувати.

- Генріх Едуардович Рат - почесний доктор Криму, заслужений доктор України. Людина, яка здала понад 99 літрів крові. Тут, довкола Великої Ялти, він у нас відомий як народний доктор. Людина не має машини, подзвони йому в дві години ночі - скажи зі мною погано або в сім`ї з моєю дитиною погано, він встане, візьме ліки і прибіжить. Звинувачувати цю людину в чомусь - соромно і ганебно! - гарячкує Баженов.

- Володимир Іванович Дунаєв - тиха, спокійна людина. Встав, зробив швидко вдома справи, пішов на роботу, прийшов з роботи - знову в сім`ї, - продовжує він.

- Володимир Іванович працює в Артеку практично тридцять років. Я його знав раніше як педагога дитячих таборів, він працював тривалий час у таборі «Річковому», потім, здається, в інших таборах, потім - керівником геологічного гуртка. Це один з найпопулярніших гуртків в Артеку. Він - зразковий сім`янин, хороший сусід. Чуйний, іде на допомогу, свій хлопець, - говорить про Дунаєва Борис Федоренко, директор центру дитячої творчості.

- Нічого подібного з ним статися не могло, і бути не може й надалі! - відрізує Федоренко.

Читав заяву колишньої дружини Полюховича, вона пише про методиста Діму Лепешева, я спеціально подивився у відділі кадрів: з 12 березня 2001 року він в Артеку не працює. Живе і працює в Казахстані, - зазначає голова профкому.

- Дмитро Лепешев? Я його вожатим пам`ятаю, він був неординарним. Є люди, які вибиваються з покоління, той же Цой, той же Висоцький. У нас радянська молодь була класична в одязі, в зачісці, в макіяжі. Діма - сам чорненький, кучерявий - узяв зробив (на волоссі) білий «чубок», зараз це нормально, а тоді… Я запам`ятала, як керівниця комплексу на нього кричала… Вибиття з ряду - воно було… Пам`ятаю, що він дуже добре танцював, - говорить Файзієва.

- Які були відносини у Новожилова з Ратом, Дунаєвим?

- Я думаю, що у Бориса Валерійовича суто ділові відносини, більше жодних стосунків не може бути. Взагалі, про генерального я навіть заїкатися не хочу. Звинувачувати його в чомусь - маразм якийсь. Генеральний - це нормальний, порядний чоловік і відмінний, дуже вдумливий керівник. Я особисто, як голова профспілкового комітету, його захищатиму, - говорить Баженов.

Він також сказав, що в Артеку сподіваються: ті, хто затіяв скандал, публічно вибачаться перед Міжнародним дитячим центром. Захищати свої честь і гідність табір має намір в судах.